Проблематика психології вищої школи.
По-перше, управління системою освітою продовжує мати
авторитарний характер. Науково необґрунтовані, безсистемні, політично
кон’юнктурні „освітні реформи” пригнічують творчість, ініціативу і
відповідальність науково-педагогічних працівників. Немає наступності в
управлінських рішеннях, що порушує закономірний процес становлення і розвитку
особистості того, хто навчається. Українофобські настанови окремих державних
чиновників є реальною загрозою для національної безпеки.
По-друге, корупція в політиці, науці і культурі
спричинила девальвацію цінності освіти та інтелектофобію. Фахівець із вищою
освітою у переважній більшості має низький соціальний статус, його високий
освітньо-культурний рівень не є визначальним фактором кар’єрного зростання і
професійної самореалізації. Публічна неграмотність і неосвіченість не є
перепоною на шляху до політичного олімпу, а диплом про вищу освіту, наукову
ступінь або вчене звання можна купити.
По-третє, недооцінюється роль духовного і культурного
розвитку особистості у процесі професійної підготовки студентів. Як наслідок,
багатьом випускникам притаманне технократичне мислення, егоїзм і
безвідповідальність, дисоціація ціннісних настанов, домінування переважно
матеріальних інтересів, зниження критеріїв оцінки власних вчинків і підвищення
агресивності.
По-четверте, сучасний ринок праці вимагає
конкурентоспроможного фахівця, який відповідає таким вимогам: ґрунтовні
професійні знання і вміння, високий рівень самоорганізації, впевненість у собі,
готовність ефективно працювати в команді, розвинуті комунікативні,
організаторські і творчі здібності, культура мовлення (у т.ч. знання державної
та іноземної мови), уміння користуватися сучасними інформаційними технологіями.
Важливим є також високий рівень його правової, моральної, екологічної і
психологічної культури.
Гуманістична модель
фахівця нового типу – спеціаліст, який не лише всебічно і ґрунтовно опанував
наукові знання з обраної професії, а й має чіткі світоглядні орієнтири, широке
соціальне мислення, наукове бачення загальної картини світу про глобальний
світ, його проблеми та шляхи їхнього вирішення.
У зв’язку з цим,
завданням ВНЗ є забезпечення умов для реалізації соціальних прав і свобод
кожного студента, надання йому відносної культурно-інформаційної свободи та
незалежності з врахуванням напряму професійної підготовки, забезпечення умов
для здобуття якісної освіти, формування громадянських якостей особистості ХХІ
століття – людини з національною самосвідомістю і духом взаєморозуміння між
народами, з чіткою власною соціальною позицією і толерантністю щодо поглядів
інших, соціально активною і відповідальною за свій вибір.
Мета освіти сьогодні – виховання в молоді довіри до
динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати
потребу в розвитку свого творчого потенціалу. Особливе значення має поєднання у
змісті вищої освіти передових надбань світового досвіду та національної
культури, врахування перспектив європейської інтеграції України та її
національних інтересів.
Актуальними
психологічними проблемами вищої школи є також такі:
§ готовність першокурсників до навчання у вищій
школі та передумови їхньої успішної психологічної адаптації до умов ВНЗ;
§ мотивація професійного вибору і навчання
студентів, їх професійна ідентифікація та самовизначення;
§ проектування індивідуальної траєкторії
професійного становлення кожного студента з урахуванням його індивідуальних
психологічних особливостей;
§ формування позитивної «Я-концепції» як ядра
особистості майбутнього фахівця, почуття власної гідності і високого рівня
домагань;
§ згуртування студентського колективу і
запровадження дієвого студентського самоврядування;
§ формування у студентів і викладачів
громадянської свідомості і національної самосвідомості, патріотичних почуттів і
відповідальності за долю держави, турботи про збереження і розвиток української
культури, утвердження україномовного освітнього простору;
§ розробка критеріїв, показників і методів
психологічного контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного
розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням;
§ запровадження у навчальний процес сучасних
інформаційних технологій із урахуванням психологічних особливостей діалогу
„людина–комп’ютер”;
§ поглиблення психологічної підготовки викладачів,
стимулювання їхньої наукової творчості, вдосконалення професіоналізму і
педагогічної майстерності;
§ налагодження оптимальної педагогічної взаємодії
„викладач–студент”, конструктивне розв’язання можливих міжособистісних
конфліктів;
§ психологічна допомога та підтримка всім
учасникам педагогічного процесу, особливо в період нормативної кризи
ідентичності та психологічної адаптації.
Немає коментарів:
Дописати коментар