Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
Об'єктом
психологічної науки є соціальні суб'єкти, їхня діяльність, зв'язки і
відношення. «Сукупність процесів побудови образу світу і його функціонування як регулятора зовнішньої поведінки та внутрішнього життя живої істоти і становить найширше розуміння об'єкта психології» (СД. Смирнов).
Із цих позицій предметом
психології вищої школи є особистість викладача та
студента в їхній розвивальній педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання та виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в
системі ступеневої вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст,
магістр).
Психологія вищої школи вивчає
закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта
навчально-професійної діяльності та специфіку науково-педагогічної діяльності
викладача, а також соціально-психологічні особливості
професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.
Основними категоріями психології
вищої школи є навчання, розвиток, виховання в
єдності та взаємозв'язку, що визначається загальним поняттям едукація.
Понятійний апарат психології вищої школи становлять такі поняття, як «професійна
спрямованість», «професійна соціалізація», «професійна
ідентичність», «навчально-професійна діяльність», «Я-концепція студента», «професійно-педагогічне
спілкування», «студентська академічна група», «професіоналізм»,
«адаптація», «професійна готовність» та ін.
Категорії:
Виховання в широкому розумінні - це передача суспільно-історичного досвіду новим поколінням із метою підготовки їх до суспільного життя й продуктивної праці. Виховання також трактується як функція людського суспільства передавати підростаючому поколінню накопичених цінностей: знання, мораль, трудовий досвід, досвід використання й збільшення матеріальних багатств тощо, як в організованих формах (система освіти), так і шляхом природного засвоєння в результаті взаємодії та впливу середовища.
Виховання в широкому розумінні - це передача суспільно-історичного досвіду новим поколінням із метою підготовки їх до суспільного життя й продуктивної праці. Виховання також трактується як функція людського суспільства передавати підростаючому поколінню накопичених цінностей: знання, мораль, трудовий досвід, досвід використання й збільшення матеріальних багатств тощо, як в організованих формах (система освіти), так і шляхом природного засвоєння в результаті взаємодії та впливу середовища.
3. Психологические факторы успешной учебы студентов вуза
У вузькому
розумінні виховання - цілеспрямований,
систематичний і планомірний процес взаємовпливу та взаємодії з людиною з метою
формування в неї певних особистіших якостей.
У понятійному апараті педагогіки й психології вищої школи
все частіше використовується термін «соціалізація». Соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення
індивідом соціального досвіду, який здійснюється в спілкуванні й діяльності, як
в умовах стихійного впливу різноманітних обставин життя в суспільстві, так і за
умов виховання -цілеспрямованого формування особистості.
Навчання - цілеспрямована, заздалегідь спроектована дидактична
взаємодія, в процесі якої здійснюється освіта, виховання й розвиток студента, засвоюються
окремі сторони соціального досвіду, в т.ч. досвіду професійної діяльності й
наукового пізнання. Воно характеризується спільною діяльністю викладача й
студента, метою якого є розвиток особистості останнього, засвоєння знань,
формування умінь і навичок, тобто загальної орієнтувальної основи конкретної
професійної діяльності майбутнього фахівця. При цьому викладач здійснює
діяльність, що позначається терміном "викладання", а студент
включений у діяльність учіння, що задовольняє його професійно-пізнавальні
потреби.
Учіння - цілеспрямоване
засвоєння соціального досвіду на основі оволодіння системою знань, умінь і
навичок із метою наступного використання їх у практичному житті.
Засвоєння
знань - пізнавальна діяльність студента, в результаті якої він
оволодіває знаннями, навичками та вміннями. Це психологічна сторона процесу
навчання. Вища освіта як процес і результат засвоєння систематизованих наукових
знань, умінь і навичок про соціальну сутність і зміст конкретної професійної
діяльності.
Розвиток особистості
студента - процес формування особистості майбутнього фахівця як
результат його соціалізації, виховання й професійного навчання. Це якісні
трансформації в структурі особистості студента, насамперед, у сфері його
самосвідомості, професійному самовизначенні й самоствердженні.
Професійне
становлення особистості - цілісний
довготривалий динамічний процес формування особистості студента як майбутнього
фахівця, який розпочинається з прийняття рішення про вибір професії, включає
період професійного навчання і завершується успішною адаптацією випускника до
умов трудової діяльності.
Управління
формуванням особистості студента - оперативне
регулювання становлення й розвитку особистості студента за допомогою системи
заходів і способів впливу на його психіку, поведінку та діяльність із метою
вироблення в нього певних якостей, потреб, мотивів, ставлень до дійсності,
світогляду, самосвідомості, професіоналізму тощо.
Професійна
самосвідомість студента - усвідомлення
студентом себе як майбутнього фахівця, здатність адекватно оцінювати рівень
сформованості професійно важливих якостей, свої досягнення, невдачі й помилки в
професійній діяльності. Це психологічний показник успішності професійного
розвитку та професіоналізації його особистості, формування відповідального
ставлення до майбутньої роботи.
Професійне
самовизначення - процес і результат прийняття людиною рішення про вибір
майбутньої трудової діяльності: ким стати, до якої соціальної професійної групи
належати, де та з ким працювати.
Професійне
самоствердження студента - потреба й
прагнення відповідати професійним вимогам і суб'єктивному професійному ідеалу,
реалізувати свої можливості та досягти певних результатів у
навчально-професійній діяльності, отримати соціальне визнання, утвердити
соціально-професійний аспект «Я - концепції».
Психолого-педагогічна
модель фахівця - характеристика взірця фахівця з вищою освітою, яка
ґрунтується на вивченні особливостей особистості та структури професійної
діяльності тих осіб, які успішно \ -зреалізують професійні функції. і
Професійно-педагогічне
спілкування — структурний компонент і' одночасно спосіб реалізації
викладачем методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на особистісне
зростання й професійне становлення студентів.
Професіоналізм
- висока підготовленість і здатність до високоефективного
виконання завдань професійної діяльності. Поняття "технологія
навчання" все більше вживається в педагогіці й психології вищої школи. У
документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод
розробки, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань
із урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, завданням якого є
оптимізація форм освіти
Технологія
навчання - це спосіб реалізації змісту освіти, передбаченого
навчальними програмами, який становить собою систему форм, методів і засобів
навчання, що забезпечує найбільш ефективні" досягнення поставлених цілей.
Професійна
спрямованість – розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і
завдань професійної діяльності, а також співзвучних із нею Інтерес|інтересів,
настанов, переконань і поглядів.
Професійна
ідентифікація – це необхідна умова професійної самосвідомості
особистості. Вона передбачає прийняття провідних професійних ролей, цінностей
та норм, котрі спонукають особистість до ефективної практичної діяльності.
Навчально-професійна
діяльність - форма пізнавальної і практичної активності студента,
спрямована на розвиток своєї особистості, підготовку до виконання
професійно-трудових завдань і обов’язків, оволодіння необхідними для цього
знаннями, навичками і вміннями.
Я-концепція (від лат. conceptio – система, задум, розуміння)) –
цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного «Я»,
який є установкою людини стосовно себе.
Адаптація (від лат. adaptatio – пристосовувати) – у
соціально-психологічному контексті – це пристосування особистості до існування
в соціумі відповідно його норм і вимог, а також потреб, прагнень, мотивів та
інтересів самої особистості.
Професійна готовність студента – особистісна якість, яка проявляється в позитивній самооцінці себе як
суб’єкта майбутньої професійної діяльності та прагненні займатися нею після
закінчення ВНЗ.
Немає коментарів:
Дописати коментар